Микола Товкайло — Святий Юрій Змієборець

Були люди невірнії,
Вони в Бога не вірили,
А вірили у цмочище, |
Оте лютеє зміїще. | (2)

Дали цмоку ще й оброку,
Щонеділі по людині.
Прийшла пора й до царя |
Хоч сам ступай, хоч доч давай. | (2)

Стали музики грати,
Стали панну виряджати;
Посадили біля моря: |
"Моли, панно, щиро Бога!" | (2)

Тоді панна дуже злякала,
Стала щиро молить Бога,
Аж ось летить сам цмочище, |
Оте лютеє зміїще. | (2)

В його з рота огонь пашет,
В його з очей іскри скачуть.
Де узявся святий Юрій |
На білому, на коні, |
З копією у руці. | (2)

Вдарив цмока поміж ока,
Забив цмока навік-віки.
"Що за це ти хочеш Юрій?
Може хочеш срібла-злата?
Може хочеш — розписання,
По всім світу розсилання,
Щоб читали та співали, |
Георґія святкували?" | (2)

"Я не хочу срібла-злата,
А я хочу розписання,
По всім світу розсилання,
Щоб читали та співали, |
Георґія святкували!"

Краткое описание

Песня «Святий Юрій Змієборець» рассказывает о боге Святом Юрии, который сражается с змеем-черным цмоком, который пожирал людей. Юрий приходит в царскую резиденцию и призывает царя и его дочь молиться к Богу. Царь дает дочь в жёны Юрию, который сражается с змеем. В результате Юрий побеждает змея и требует, чтобы люди молились и поют о Георгии.